Гігантська пісочниця окрай моря, фігурки будинків і кварталів розкидані серед піску так, наче багато дітей бавилися біля води і забули там свої пасочки. Таким Дубай видніється з ілюмінатора літака вдень. Довгий шлях аеропортовим коридором, просто таки блокадна черга на сканування ока, і ще довша на паспортний контроль. Нарешті вихід, важке повітря заповзає в носа і легені. Таксі. Водій-індус підбирає вас спантеличеного і довго-довго везе попри суцільні будівництва доріг і кварталів, якісь риштування і забудови, що ніяким боком не нагадують замальовки туристичних буклетиків, які заманили вас у цю глушину. В голові одна думка: "Я так і знав, що путівники брешуть". Ні не одна, ще оця: "Хитрий індус возить мене по колу!"

Так, путівники брешуть. І не виключно, що таксист дійсно везе вас найдовшою дорогою. Але ж знаєте, насолода - вона не якась там вулична кокетуха, яка відразу кинеться на шию тому, хто привіз їй свої капітали. Місцева насолода причаїлася, мов черевички Manolo Blahnik під аскетичною чорною абаєю дубайської панянки. Насолода тут роздеталізована, її цікаво збирати, як пазл, і чим дрібніше його частинки, тим цікавіше. А для цього треба розслабитись, дихати спокійно і глибоко.

( Насолода запахом )

( Насолода дотиком )

( Насолода смаком )

( Насолода формою і кольором )

( Насолода марнотратством )
( Кошторис насолоди )

Не стаття, а пам'ятка гедоніста :)

він піднімається в небо на 818 метрів. от я пишу ці маленькі літери, а в цей час там копошаться тисячі індусів, тайців й інших чарівних гномів, які завершують внутрішнє убранство всіх 164 поверхів.

і десь з третьої, сподіваюся вдалої, спроби вже 4 січня найвищу будівлю в світі таки відкриють. попри фінансову кризу і фактичне банкрутство забудовника. я скромно вважаю, що це видатний день для людства.

ця споруда вже змінила візуальну структуру свого міста, але його добудованого зображення ще досі немає ані на офіційних плакатах, ані на листівках і сувенірах. в таємниці тримається грандіозна програма відкриття. та й бог з ними - з програмами і сувенірами! Google Earth до сьогодні показував не його, а якісь древні розвалини. і от СВЄРШИЛОСЬ!

( ЗНАЙОМТЕСЬ - БУРЖ ДУБАЙ! )

гугл приховував правду півтора роки - вежу добудували ще торік у травні. і мені от цікаво, це EMAAR з ним домовився, чи він сам такий жадний :)

бурж дубай проглядається з будь-якої точки міста.
"які шикарні фотошпалери!" - це була моя перша думка про нього, коли я нарешті побачила ЕТО зблизька. здається, що це гарне фото. мозги просто не впускають отак одразу всю цю гігантоманію.

і ще - я відкрила шикарний спосіб насолоджуватись його виглядом - плавати на спині в басейні готелю зе пелес, що у його (не побоюсь цього звороту) підніжжя. бурж дубай тоді наче нависає над тобою і похитується разом з листям дерев.

( трохи картинок )

ось тут можна подивитись, як всі інші хмарочоси тихесенько відкурюють

мої валізи і речі ще не втратили специфічного запаху - курильних вугликів, схожих на сандалове дерево, які розігрівають в спеціальному гарному пристрої в кожному магазині, готелі чи кав'ярні в дубаї. називають ці вуглики - уд. моє шмаття ще пахне ним, а я вже хочу повернутись туди - в тепло, в цей запах, який змішаний із запахом ясміну й гарденії, якими пахнуть навіть найбідніші тамошні жінки. я хочу повернутися в це місто прекрасних запахів, де навіть у найжаркіший день жоден чоловік не смердить.
єдиний запах, який спантеличив мене там - це запах моря. навіть не запах, а його відсутність. море там таки не пахне - ані в дубаї, ані в абу-дабі. його запах ледь вловлюється лише при великих хвилях, якщо добре внюхатися.

okrim vsiogo pererahovanogo u poperedniomu posti, bula she velyka gora, yaku my oblitaly - bila, z dvoma vershynamy. blyzko-blyzko pid litakom snig blyshchav i miy nis niby pochuv morozne povitrya. pidozruu elbrus. ale googlyty ce pytannya nevymovno lin'ky. bo tut teplo, pahne benzynom i kavou. osoblyvo vranci. a ot more ne pahne - yakes' styrylne tut more.

pyshu ce i pidozruu, sho ci litery - zovsim ne te, sho by meni hotilos' napysaty v pershomu posti zvidsy. ce shos' zovsim nevymovne...

i she ya pidozruu, sho vy vsi, yak yaskravi predstavnyky epohy vizualnogo vymagatymyte vid mene kartynok. proshu duje daty meni chas do zavtra. postarausya, ale ne obicyau - kolupatysya v kompi tut nema niyakogo bajannya. i mozhlyvo ce ostanniy post zvidsy - BO YAKBY VY BACHYLY, YAKA TUT CHUDOVA POGODA!!!! mmmmm!!!

шапка с пєрвого, анонс со второго, звільнена аріана, розлючена тимошенко, переляканий омельченко, день подяки і хадж, а також прощальний секс, ніч в приємному премандрівному безсонні, чай замість забутої в магазині кави, суворий погляд прикордонника і чекушечка улюбленого джину, 5 годин в тісній компанії стюардес і гельмута ньютона з його розповіддю про своє життя - саме це ОГОГО відділяє мене від ДУБАЯ!!!
УРА ТАВАРІЩІ!!!

я вже понад рік нікуди з україни не виїзжала.
тому зараз мене просто розриває на шмаття - я забронювала квиток
( ось сюди )

мамардашвілі дочекався на дружню розмову у вічність.

а я сиджу і чекаю, коли в мене пройде період жаління себе.